Від посередника до тревел-дизайнера – 20 років еволюції турагента

Ви знали, що ви зараз у тренді? Так-так, світові тревел-експерти одноголосно кажуть, що зірковий час турагентів знову настав! Чому так відбувається?

Щоб краще зрозуміти, до нашого професійного свята — Дня туризму — ми вирішили дослідити, як змінювалися роль та робота турагентів за останні 20 років. Здавалося б, такий незначний проміжок часу, а пригадайте-но свої робочі будні навіть у 2010-х. Правда, уже й забули про ті стоси каталогів, які щорічно виносили з туристичних виставок, про підтвердження заявок телефоном або навіть факсом і про безкінечні заявки на отримання візи? Так-так, це було з нами і в цьому житті.

Чекаємо там і на ваші історії!

А зараз кілька спогадів від наших найдосвідченіших агентів про те, як все було.

Вікторія Ніколаєва, VIVA, у туризмі з 1996 року (29 років)

Перша моя робота у сфері була менеджером у турфірмі ще в 90-ті. Як туризм виглядав тоді? О, це зараз усе — у смартфоні, а тоді авіаквитки виписувалися через копірочку, були бланки авіакомпаній з трьома корінцями — основним і двома під копірку, з них один залишається тобі, ще один іде в авіакомпанію.

Тоді ми багато писали від руки — страховки, акти звірки, купу всього! У мене була безліч різних блокнотів, журналів, де я все записувала. І ця звичка залишається й досі, хоча з усіма сучасними гаджетами такої потреби немає.

Зараз є CRM-ки, а коли ми починали працювати, у нас навіть комп’ютерів не було. Перші пропозиції, ще з “прийомки”, ми робили на друкарських машинках. Потім зʼявився наш основний інструмент — факс. Як зараз пам’ятаю — Panasonic.

І ти ось так приходиш зранку на роботу, а у тебе на підлозі ціле простирадло лежить з цього рулону з факсу — з пропозиціями, з документами. І ти сидиш і дивишся — де пройшло, де не пройшло, де змазалося.

А ще, окрім факсу, звук того часу для мене — це “тр-тр-тр”. Саме так робив модем, доки звʼязувався, і робив він це дуже повільно. Або наш перший комп’ютер, що використовувався як друкарська машинка, на якій можна було набрати текст, відредагувати його і потім роздрукувати у кількох примірниках. І, звісно, на ньому зберігалася інформація про туристів. Повноцінно ми почали користуватися комп’ютером лише з появою інтернету.

Систем бронювання тоді ще не було, СПО надсилали в таблицях EXCEL, а заявки відправлялися спочатку факсом, потім електронною поштою”.

Юрій Маросеєв, Чорноморськ турфірма САМ, у туризмі з 2007 року (18 років)

“Як я починав? Десь за принципом “очі бояться, а руки роблять”. Але вже після першого року роботи я одразу отримав грамоту “бестселер”. І багато з тих, хто став моїм клієнтом ще 18 років тому, приходять досі.

Скажу чесно, мені навіть не доводилося показувати туристам каталоги з готелями, я сам дуже багато мандрував (з 365 днів року 260 я проводив у мандрах, обʼїздив майже весь світ) і радив те, що перевірив сам, тому мої туристи просто казали: “Хочу хороший готель 5*” і довіряли мені вибір.

Раніше це було більше про особисте спілкування, спільні історії, а от процеси були набагато повільнішими: факси, дротові телефони, оплати в банках — не за пару кліків, а ніби квести. Ми в журналах писали ручками дані про туристів, потім вводили у програму в компʼютері (яка, до речі, й досі працює). Вона нагадувала: “Сьогодні у такого-то день народження”, і ми писали листи, дзвонили. Зараз вітаємо у Viber. Гаджети дуже багато що нам спростили — чат-боти, гарячі лінії, діджиталізація. Що ще змінилося? Раніше люди набагато легше розлучались із грошима!”

Лія Щербина Запоріжжя «ЛІЯ-КРУЇЗ», у туризмі з 2006 року (19 років)

Попри те, що під час своєї першої закордонної подорожі в Туреччину я отримала весь букет: рейси затримувалися, ми не знали, в який готель їдемо, бо я забронювала “рулетку” у Белеку, у мене закінчився закордонний паспорт і терміново треба було робити новий — саме вона надихнула мене відкрити свою туристичну компанію.

“Уже через місяць після повернення я зареєструвала фірму, для якої сама написала статут, і зовсім скоро отримала ліцензію. Тоді агентам обовʼязково потрібно було її отримувати — або на базі вищої освіти, або якщо маєш три роки досвіду. У мене на той момент не було ані того, ані іншого, тож разом із чоловіком ми пішли на курси, а потім я ще мала кілька днів практики в агента, яка проводила частину занять в офісі. Казала їй: “Я буду вам каву приносити і що завгодно, аби ви мені показали, як це все працює”.

І от, у червні ми самі були на відпочинку, а 18 серпня — уже мали перший проданий тур.

Так сталося, що в період, коли всі ще активно використовували факси, я своє перше бронювання зробила онлайн. Деякі туроператори тоді тільки починали тестити ці системи і навіть давали додаткову вигоду, якщо бронювання робилося через сайт, але це було для всіх щось зовсім нове і незрозуміле.

“Бо на той час деякі агенції навіть мали обмежений доступ до інтернету. Вони приходили зранку, вмикали інтернет, збирали пропозиції, а потім по роздруківках водили лінійкою й олівчиком, показуючи варіанти і ціни.”
“Памʼятаю, як хвилювалася на початку, коли мені телефонував турист і казав, що зараз прийде: а раптом я чогось не знаю? Я ж маю знати все! Але день за днем знань ставало більше, як і впевненості. Тож я на сто відсотків переконана: те, що я вже стільки років на ринку — саме завдяки моїй спразі до знань і розумінню, що розвиватися потрібно завжди.”

Алла Гук, Дніпро “Алла Тур”, у туризмі з 1991 року, (34 роки)

“У туризм я потрапила випадково. Чоловік моєї подруги — такий класичний “малиновий піджак” — відкривав фірму, де потрібен був секретар — звична історія “ліхіх дев’яностих”. Там я пропрацювала місяців зо два, а потім він же запропонував перейти до компанії, яка займалася туризмом і опікувалася профспілками. Сказав тоді: “Іди в ту фірму, бо тут у нас оці перестрілки, розборки — навіщо воно тобі треба? Там усе й почалося зі звичайних “жовтих телефонів”.

Нам треба було на друкарських машинках робити списки, подавати їх, зустрічати людей… Спочатку я продавала путівки до Криму та на мінеральні курорти Закарпаття для профспілок, а потім одними з перших у Дніпрі ми почали робити закордонні паспорти.

Далі стали відправляти перші групи до Болгарії, Румунії, Польщі, Угорщини, але це були не туристичні подорожі, а поїздки “сумочників”, які купували і продавали товар — так виживали в ті часи. Але що цікаво — деякі з цих людей потім почали повертатися до мене вже саме як туристи.

Туристичні виставки в Києві були для нас справді важливою подією, там я познайомилася з першими туроператорами, набрала каталогів, де вже були запропоновані готові тури — те, що зараз в онлайні. Але тоді ніхто особливо не вибирав, не було оцього “а давайте глянемо ще 125-й готель”. Готелі я вивчала за тими ж каталогами, на воршкопах і конференціях, що стали проводити згодом.

Перші заявки робилися по телефону, ще навіть не було факсу, він зʼявився лише приблизно у 1994 році. Ми писали заявки від руки (не надруковані, це вже потім ми привозили з виставок бланки від ТО, які треба було просто заповнити)… На листочку писали щось типу: “група, 6 людей, 2+1, вік ….” — і факс пішов!”

Марина Розанцева, Одеса Borovoe Travel Agency, у туризмі з 1994 року (31 рік)

Коли ми починали, не було ніякої інформаційної бази про готелі, ми спиралися на брошури та інформацію, яка приходила від приймаючих партнерів. Відгуки, ще якісь деталі стосовно готелів було дуже важко отримати — треба було з мізерної кількості інформації складати про них враження.

“Рекламні тури з тих часів теж, як на мене, змінилися на краще. Тоді за день треба було подивитися близько 30-ти готелів! Ти просто стирав ноги! І групи були десь людей по 40. Про яку якість можна було говорити?! Зараз рекламники стали більш тематичними, продуманими, заточеними під те, щоб показати країну і щоб агент відчував себе туристом: зрозумів атмосферу готелю, який там запах, яка сантехніка, який пляж, як взагалі до цієї країни дістатися. Це все створює для нас ефект присутності, який ми потім можемо продавати”.

“У мене математична освіта, і мені подобалося складання маршрутів, планування пересадок. Моєю фішкою було робити “розриви сегментів” — коли людина летіла, так би мовити, трикутничком, щоб більше країн побачити або отримати цікаву ціну на квиток. Пізніше я ще працювала з чартерними перевізниками. А вже потім стала туристичним агентом і почала продавати готові тури”.

Поностальгували? А що ж означає бути турагентом зараз?

Після років, коли здавалося, що турагенти зникнуть назавжди, вони повертаються у новому амплуа. У світі, де вибір нескінченний, правила постійно змінюються, а плани ламаються останної хвилини, сучасні агенти — уже не посередники між мандрівниками і туроператорами чи посольствами, вони радники, траблшутери, чемпіони з клієнтського сервісу та надійні партнери у подорожах.

З’явився навіть новий формат — тревел-радники чи тревел-дизайнери, які створюють індивідуальний досвід. Бо сучасному мандрівнику замало просто поставити галочку в фільтрі на сайті. Йому важливо, щоб подорож відображала його цілі, цінності й темп життя. І тут — ваш яскравий вихід!

Упевнені, попереду у нас — дуже цікавий шлях, а поки із нетерпінням чекаємо в Telegram ваших історій про найпам’ятніші моменти шляху пройденого!

Ну і ви вже знайшли себе на фото в нашій тусовці тих, кому є що згадати про туризм? Приєднуйтесь!

---

¹ https://wifitalents.com/travel-agency-industry-statistics