Закохатися у Єгипет, переїхати до Хургади, купити коня: історія від Юлії Іванової, Tours & Tickets, про те, як важливо нічого не боятися

Наскільки ви сміливі? Ну от уявіть, ви би переїхали завтра до іншої країни? А купили б коня? А ризикнули би придбати нерухомість по інтернету?

Наша сьогоднішня героїня на всі ці питання відповіла нам ствердно і своїм прикладом показує, як важливо в житті ризикувати — і коли хочеш відкрити бізнес, і коли плануєш своє майбутнє. Тож розпитали Юлію про її життєві принципи і про те, як це взагалі — жити в Хургаді.

 

Юлія Іванова Tours & Tickets, Житомир–Хургада Instagram

У туризм я потрапила у 2018 році випадково — до цього працювала в банку, але любила часто подорожувати, багато спілкувалася з менеджером, від якого літала, радила його своїм друзям… І якось мене вся ця історія дуже захопила. На момент, коли я побачила франшизу “Море турів”, уже внутрішньо дозріла і пішла на навчання, а згодом відкрила туристичну агенцію у Житомирі.

Я дуже хочу побачити весь світ своїми очима, а не на картинках, і показати його іншим. Для мене особливий кайф — подорожувати без зворотного квитка, от просто йти за течією під час мандрівки. А ще обожнюю рекламні тури, бо в них є змога і з колегами поспілкуватися, і місця та готелі подивитися, адже все знати ну просто неможливо.

І, звісно, мені подобається досліджувати культуру різних країн — я завжди намагаюся зануритись у неї не як турист, а як локал. Хочу зрозуміти місцевих людей, а не фукати, якщо щось не так, як я звикла, чи мені щось незрозуміло й ми робимо це геть інакше. Наприклад, як той самий Єгипет — я цілком розумію, чому у них бруд, я це приймаю. Бо давайте чесно — навіть у Парижі є місця, де, мʼяко кажучи, не надто чисто.

З початком повномасштабного вторгнення, ми з дітьми спочатку переїхали до Польщі, а потім півтора року жили в Італії. І, певно, комусь це буде дивно читати, але Італія мені набридла. Я чітко зрозуміла, що це не моє — мені не підходив клімат, дітям не подобалася не тільки школа, а й навіть місцева піца! Вони просили мене приготувати їм мою домашню — до якої вони звикли вдома.

А коли на війні загинув мій чоловік, я була у жахливому стані — мені просто хотілося десь сховатися. І якось так склалося, що саме тоді Join UP! нагадав мені, що ще до війни я була у них на івенті і виграла там сертифікат на проживання у Palm Royale Resort Soma Bay (ex. Sentido Palm Royale). І що, власне, якщо найближчим часом я ним не скористаюся, то він згорить. Я взяла дітей і поїхала туди на відпочинок — мала змогу трошки змінити картинку, озирнутися навколо. Там же я зустріла знайому, яка живе в Хургаді вже понад 10 років і займається нерухомістю, тож ми з нею багато говорили на цю тему.

І от десь наприкінці січня ця подруга виставляє фото з компаунду на продаж. Я їх дивлюся… і розумію, що хочу там жити. Коли діти побачили, то просто вищали від захвату. А враховуючи, що я ще й думала, куди інвестувати кошти, щоб у моїх дітей щось було на майбутнє, то все склалося. І на свій страх і ризик онлайн — не бачивши те житло наживо — я купила квартиру на виплат, а вже в серпні ми переїхали у готове житло.

Взагалі я ризикова людина — вважаю, що як має бути, так воно і буде. І ось ми вже майже два роки живемо в цій квартирі в Хургаді, і у нас все добре.

Моя агенція в Житомирі продовжує працювати, я веду клієнтів онлайн, плюс після переїзду почала займатися нерухомістю в Єгипті — купувати квартири на старті будівництва і продавати, коли вони вже готові і зростають у ціні.

Звісно, жити в країні і просто приїздити на тиждень відпочити — це зовсім різні історії. І, безперечно, так чи інакше порівнюєш якісь окремі речі і менталітети.

От, наприклад, я можу серед ночі приїхати до лікарні, і мені одразу допоможуть — немає цих записів за пів року, як у європейських країнах.

Може здатися, що адаптуватись до життя в Єгипті складно, але тут є багато “нашого”. Наприклад, мої діти ходять до української школи. Так, у Хургаді є цілих три українські школи, це платні філії наших шкіл, де діти вчаться повністю за українською програмою — дочка закінчила 9-й клас, син перейшов до 5-го. І все зроблено дуже комфортно: трансфер їх привозить і відвозить, українка готує їм обіди, тож у школі кухня для них знайома й улюблена.

Загалом, тут велика українська діаспора, і тому у нас і паски печуть на Великдень, і є салони краси, де працюють саме наші дівчата, і власниці — українки. І, звісно, це зовсім інший рівень сервісу — такий, до якого ми звикли.

Удома я майже не готую, бо доставка їжі в Єгипті — це дуже просто і вигідно. Залишається тільки вибрати — з кафе або ресторану, чи замовити у наших українок, які самі готують і привозять додому. І все це за дуже доступними цінами, тож необхідність гарувати біля плити просто відпадає. Так само і з доставками з супермаркетів, що коштують аж 1 долар, але тобі не треба нікуди їхати, купувати більше, ніж планувала, тягти важкі пакети потім додому. Для мене це про раціональне використання часу.

Я дуже люблю єгипетську їжу. Мої фаворити — фалафель (котлетки з нуту), фуль (тушкована квасоля) та місцеві сендвічі.

Загалом, я завжди фанатіла від морепродуктів, але на ті самі креветки вже дивитися не можу, бо ми їх їмо майже щодня — це тут дуже доступно.

Ще рис у них особливий — його готують з корицею, а якщо до мʼяса, то додають ще родзинки. Або ще є така жирна та ситна страва кошари: у ній нут, квасолю, макарони, рис — усе перемішують і заливають мʼясним бульйоном.

Наприклад, Шарм-ель-Шейх для мене — чисто туристична історія, я можу поїхати сюди в умовний Rixos просто відпочити, перезавантажитися. А Хургада — це вже дім, і ми тут постійно кудись їздимо. У Сахл-Хашіш, Макаді-Бей, Ель-Гуну. Або можемо гайнути до Марса-Алама чи в Порт-Галіб — досліджуємо, маємо улюблені заклади, гуляємо.

У Хургаді у мене на 100 % відчуття безпеки — моя дитина може в магазин сама пізно ввечері вийти, і це нормально, бо навколо спокійно, багато людей на вулицях.

У мене у Хургаді є подруга — українка, яка живе тут вже понад 20 років. І у неї є стайня. Саме туди почала навідуватися моя донька, яка ще в Україні мріяла навчитися кататися верхи. Поліна брала уроки верхової їзди і просто закохалася і в цей спорт, і загалом — у коней. І от коли у однієї із співвласниць так склалися обставини, що їй треба було продати коня… я купила його для своєї доньки! І ви не уявляєте, яке це для неї щастя! Вона тепер щодня у стайні — тренується, доглядає за твариною, ми возимо туди мішками моркву. І це для мене дуже важливо — робити мрії дітей реальністю.

Уявіть собі: ви заходите до супермаркету, купуєте продукти, а паралельно… оплачуєте електрику для своєї квартири. Саме так працює система в Єгипті.

У кожній квартирі встановлені окремі лічильники на світло, воду, газ. До кожного з них видається спеціальна пластикова картка. Ви просто поповнюєте її у магазині або спеціальному терміналі на потрібну суму — і вставляєте в лічильник у квартирі. Гроші списуються автоматично, і коли баланс досягає нуля — світло чи вода вимикаються.

Ніяких боргів, ніяких квитанцій — усе за передоплатою, як мобільний зв’язок. Зручно? Ще й як! І це ще не все.

Ще одна цікава фішка — це одноразова плата за обслуговування житлового комплексу при купівлі квартири. Наприклад, одразу з покупкою ви платите 10% вартості житла — і назавжди забуваєте про щомісячні платежі на кшталт ОСББ, прибирання, вивезення сміття тощо. Усе включено. І ніхто вам не напише оголошення: «Цього місяця ви платите 600 грн, а наступного — вже 800». Це те, що б я запозичила для України.

Досліджуйте, відпочивайте, відкривайте Хургаду заново разом з нами!

---

^* з англ – список справ
^** згадка брендів носить інформаційний (рекомендаційний) характер